Назви мене своїм ім‘ям | Рецензія
Історія про Італію, спекотне літо, дорослішання та перше кохання.
Перші кадри занурюють нас в італійську спеку, кольори стрічки мають трішки вигорілі відтінки, що дає очам відчувати літо, як присутнє. Кіно має зернистий фільтр картинки, так втілюють 80-ті, що відсилає нас до епохи, коли Queer-спільнота стала більш помітною. Всі навколо курять та говорять, в повітрі витає дух безтурботності і пізнання світу сімнадцятирічним підлітком – Еліо Перлман (Тімоті Шаламе). Хлопець усвідомлює потяг, бажання, зацікавлення новоприбулим, у їх дім, студентом Олівером (Армії Гаммер) проходячи шлях самоусвідомлення, Еліо вперше відчуває такі дивні почуття до людини своєї статі. Це ми помічаємо з його невпевнених, але пильних поглядів на Олівера, він, ніби, хоче доторкнутися до нього, цим же поглядом. Щоб відчути ці емоції фізично, головний герой починає досліджувати власну межу сексуальності.
Але до кінця літа дитина всередині буде знищена назавжди.
Все починається зі звичних доторків, до власного тіла, але як це незручно робити, коли завжди у кімнату може хтось увірватися, бо будинок заповнено людьми. Так персонаж виходить за рамки дому і власного тіла, щоб пізнати більше. Помічаючи, як легко Олівер фліртує, Еліо бере приклад, і заводить роман з близькою подругою Марцією (Естер Гаррель). Хлопець починає відчувати екстаз від дівочого тіла, усвідомлюючи новий рівень розпусти, що дає поштовх діяти далі. Головний герой фільму наважується відкритися Оліверу, не без допомоги батьків. Мама – Аннелла Перлман (Аміра Казар) читала роман про рицаря, який не наважувався зізнатися принцесі подрузі в почуттях, чим натякнула Еліо про важливість зізнання. «Краще померти, ніж зізнатися?», – однозначно ні, тому хлопець відкривається студенту про бажання близькості.
Лука Гауданьїно навколишню природу і ландшафти зображує, як окремого зворушливого героя, що мовчки спостерігає за паростками кохання.
Доволі цікавою темою, яка підіймається у фільмі, є історична гілка з римськими скульптурами. Батько Еліо – містер Перлман (Майкл Стулбарг) історик зі світовим визнанням, курує підводними пошуками скульптур Давнього Риму, вони зображають хлопчика, і це нас наштовхує на одну цікаву алюзію у фільмі. У Давньому Римі не вважалось чимось принизливим мати статевий акт чоловіка з чоловіком. Особливо, якщо ти є домінантом, бо тоді вважалося, що він підсилює власну мужність. Інше питання про партнера, який відіграв роль приймаючої сторони, вони мали нижчий соціальний статус і були, переважно, молодшими. А герої мають суттєву різницю у віці, Еліо підліток, а Олівер вже аспірант в університеті, який вирішує зробити крок на зустріч хіті, щоб пізнати нові грані власної мужності.
Як на першу головну роль Тімоті Шаламе, ще і у такому цікавому образі, актор виглядає професійно та гармонійно, можливо, це було вдалим початком для подальших головних ролей.
Не менш помітним символом є персик. Посилання йде вже на християнську тематику, зрозуміло, що мова йде про «заборонений плід». Тут він постає стиглим та соковитим, з рум‘яними від сонця боками, ніби, палка любов коханців. Ми помічаємо їх протягом всього фільму, але найвиразніша сцена, де Еліо лишається наодинці з персиком та бажанням. Відбувається вона вже після пристрасної ночі між ним та Олівером, тому Еліо ще такий збуджений, і трішки сконфужений. Яскраво це проявляється у кінці цієї сцени, де студент розкриває скоєне хлопцем, хоче продовжити, показавши міру своїх дій, як Еліо різко його зупиняє, бо для нього це занадто. Швидкий початок відкриття власної сексуальності, нео дав хлопцю вийти з того періоду, коли ти не соромишся її, а приймаєш повністю. Тут і відзначається різниця віку, різниця самої ролі цих стосунків.
Окремою цінністю фільму є саундтреки, вони так чуттєво проникають у візуал фільму, надаючи йому насиченіших барв, особливо композиція «Hallelujah Junction – 1 st Movement».
Далі режисер Лука Гауданьїно занурює нас у типові події любовного роману: сумісна подорож закоханих, танці в порожньому нічному місті, обійми зранку в ліжку. Ми починаємо вірити в перспективу цього роману, батьки однозначно також підтримують, але приходить зима. Холод та сірість приносить звістку, що Еліо був миттєвістю для для Олівера, але миттєвістю, про яку він пам‘ятатиме. Перше кохання скінчилося, але залишили найяскравіші спогади. Кінцевий діалог з батьком підтверджує важливість такого досвіду, що краще зізнатися, ніж померти не пізнавши насолоду.